Шановні учні 9 класів перейдіть за посиланням
https://onlinetestpad.com/ua/test/846652-ea-klimova-ddo
2. Тест Голланда (Холланда) на визначення професійного типу особистості
https://www.eztests.xyz/tests/professional_holland/
3. Мотиви вибору професії (Р. В.Овчарова)
Діти не вміють так управно, як дорослі, контролювати чи пригнічувати сильні емоції і почуття (гнів, страх, тривогу, злість тощо), не кажучи про вміння екологічно ними керувати.
У межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я, що створена за ініціативою Олени Зеленської, МОН спільно із ГО «Підтримай дитину» та проєктом «Подбай про себе», ГО «Асоціація дієвих психологів України», командою психологів та педагогів підготували поради, які допоможуть підтримати дитину під час емоційних коливань.
Звичайно, іноді дитина може просто підійти і попросити про допомогу: «Мені страшно» або «Мені холодно, обійми мене». Але частіше дорослим доводиться визначати та закривати потреби дитини у ситуаціях, коли вона зіштовхнулася із ситуацією, яка спричинила негативні емоції та стани. Коливання емоційних станів у дітей можна легко зчитувати в їхньому голосі, міміці, жестах, змісті розмови. Найпоширенішими зовнішнішніми ознаками нестабільного емоційного фону є:
• плач, істерика;
• нервове тремтіння;
• крики та маніпуляції;
• апатія, відсутність інтересу (відмова частково чи повністю говорити);
• «застигання»;
• невмотивована зміна настрою;
• різка зміна харчової поведінки;
• проблеми зі сном тощо.
У такі моменти дорослому, який перебуває поруч із дитиною, варто дотримуватися рекомендацій:
• будьте з дитиною поруч в одному приміщенні;
• за змоги забезпечте фізичний комфорт (відсутність спраги та голоду, нормальний температурний режим, достатня кількість кисню тощо);
• підтримуйте невербальний контакт із дитиною (розташуйтеся на одному рівні, підтримуйте зоровий та тактильний контакт);
• говоріть лише слова підтримки, у яких проявляєте любов і піклування (не докоряйте, не звинувачуйте, не порівнюйте тощо);
• запропонуйте вид діяльності, який допоможе змістити увагу (малювання, ігри, читання, фізичні активності тощо);
• зробіть декілька дихальних вправ на розслаблення;
• зберігайте і транслюйте власний спокій та впевненість (пам’ятайте, що ви є опорою для дитини).
21.02-24.02.23 р.
.png)
Практичний психолог ліцею Березюк Тетяна протягом тижня провела заняття з елементами тренінгу з учнями 5 класів за програмою Міністерства освіти і науки України «Сприяння просвітницькій роботі «рівний -рівному» щодо здорового способу життя».
Заняття були націлені на те, щоб навчити підлітків навичок ефективної
комунікації, що в свою чергу стане підгрунтям попередження негативної поведінки
осіб цієї вікової групи. Під час занять учні 5 класів розвивали навички
активного слухання, ефективного спілкування, вчилися працювати в команді та
спілкуватися толерантно.
Типові педагогічні ситуації: класифікація та шляхи розв'язання конфліктних ситуацій
Педагогічна ситуація — складова частина педагогічного процесу, педагогічна реалія, через яку інженер-педагог управляє педагогічним процесом і педагогічною системою. Це концентроване вираження педагогічного процесу й педагогічної системи в їхньому часовому просторі. Значення педагогічних ситуацій є величезним. Вони концентрують у собі всі переваги й недоліки педагогічного процесу й педагогічної системи взагалі. Вони відіграють значну роль у формуванні досвіду педагогічної діяльності.
Будь-який педагог повинен мати свій «архів» ситуацій, записаних на картках, у щоденнику. Цей архів дбайливо зберігається все життя, складає професійне багатство будь-якого педагога.
Сутність будь-якої педагогічної ситуації полягає в наявності в ній протиріч, їх розвитку й розв’язання. Тому будь-яка ситуація по суті є проблемною. Педагогічна ситуація завжди конкретна, може попередньо проектуватися або виникати стихійно під час проведення заняття, іспиту, екскурсії.
Класифікація педагогічних ситуацій
Більшість ситуацій має комунікабельний характер (ситуації спілкування).
Не вважайте, що гострі й конфліктні педагогічні ситуації виникають тільки в учителів-початківців, вони трапляються й у досить досвідчених педагогів. Такі конфлікти відбивають глибинні психологічні процеси у взаєминах учителів і учнів, педагогічного й учнівського колективів. Ці ситуації мають сигнальний характер. Результат конфлікту досить часто залежить від того, наскільки швидко вчитель відреагував на перші сигнали учнів. Занадто дорого часом платить учитель (та й учень) за неблагополучне розв’язання конфліктної ситуації.
У будь-якій гострій типовій педагогічній ситуації кожний учитель поводиться по-своєму. Звісно ж, усі намагаються запобігти конфліктним ситуаціям. У багатьох педагогів навіть вироблені свої «рецепти» профілактики подібних ситуацій, гідного виходу із них.
Пам’ятка у разі виникнення конфліктних ситуацій
Наведемо кілька ситуацій із реального шкільного життя й способи їх розв’язання.
Урок пройшов нормально. Більше такого не повторювалося.)
Зрештою учні й учитель порозумілися і виявилися задоволеними одне одним, урок тривав далі.)
Школа — це зменшена модель дорослого життя: вона вчить не тільки базових наук, але й уміння будувати взаємини з людьми.
Іноді — через сварки і біль з’ясовуються взаємини. Конфлікти вчителя й учня не можна пускати на самоплив і сподіватися, що все розв’яжеться саме собою. Роздмухувати конфлікт теж непродуктивно, а потрібно зуміти погасити його в зародку. Чим швидше його розв’язати, тим менший негативний наслідок він залишить у житті дитини. А для цього потрібно уважно вислухати версії обох сторін. Як приклад наведемо кілька типів учнів початкової школи, можливі проблеми в роботі з ними й шляхи розв’язання наведених педагогічних ситуацій (до речі, ці сторінки не завадить показати батькам своїх учнів, адже поради, які ми пропонуємо, корисно реалізовувати як у школі, так і вдома, отже, слід зробити батьків своїми однодумцями у справі виховання дітей).
«Старанний тугодум»
Версія вчителя: «Не галасує на уроці, не розмовляє, але при цьому абсолютно не в темі. Або не чує, або не розуміє». Такому учневі необхідно довго розтлумачувати нову тему, що неможливо, якщо в класі більше ніж двадцятеро дітей. Ситуація дратує, і вчитель мимоволі починає прискіпливо ставитися до дитини.
Версія дитини: «Учитель незрозуміло пояснює матеріал!»
Шляхи розв’язання. Перша (досить поодинока) причина конфлікту — затримка розумового розвитку дитини. Якщо при оформленні медичної карти дитині поставили цей неприємний діагноз, то її бажано віддати до спеціалізованої школи.
Інша причина цього конфлікту — неправильна підготовка до школи. Діти, які перед школою не відвідували садочок або спеціальну групу підготовки, складно пристосовуються до групового навчання. Батькам слід поговорити із викладачем — він порадить, як краще побудувати домашнє навчання.
Діагноз. «Ні» конформізму! У гонитві за прихильністю вчителя в жодному разі не можна змушувати дитину підлаштовуватися під однокласників, тихо сидіти й терпляче чекати, поки вчитель щось пояснює. На думку психологів, діти, яким у початкових класах не надавали можливості демонструвати свої знання, часто виростають байдужими й безініціативними.
«Розумний бешкетник»
Версія вчителя: «Заважає вести урок! Постійно перебиває вчителя й відволікає однолітків. Сперечається!» Слід зазначити, що в деяких суперечливих ситуаціях дитина дійсно виявляється правою (багато прикладів можна розв’язати у різний спосіб), але пояснювати всьому класу різні варіанти розв’язання у вчителя фізично бракує часу.
Версія дитини: «Я все це вже знаю. Мені нудно!»
Шляхи розв’язання. Подібні проблеми часто виникають у дітей, батьки яких посилено займалися раннім розвитком дитини.
А потім… віддали її до звичайної школи, де в класі 30 дітей і багато хто з них ще не знає літери. Якщо є можливість, таку дитину краще перевести до школи з поглибленим вивченням окремих предметів. Немає — попросіть учителя побільше завантажувати її та не сварити за демонстрацію своїх знань.
Діагноз. Поспішили! Якщо дитині ще не виповнилося 7 років, то за психологічної неготовності має сенс забрати її зі школи, а в наступному році знову віддати до першого класу. Якщо вже виповнилося 7,5 років, доведеться паралельно розвивати в дитини здатність навчатися.
«Божа кара»
Версія вчителя: «Сама не слухає й іншим заважає! Непосидюща, неуважна…» і ще багато всіляких «ні» та «не». Учитель переконаний, що його завдання — давати дітям знання, а вихованням дітей повинні займатися батьки (і багато в чому це є правдою).
Версія дитини: «У школі нудно й нецікаво! Хочеться повернутися назад у садок, де можна було гратися цілими днями».
Шляхи розв’язання. Рекомендації, як це робити, не є оригінальними, але діють практично безвідмовно — чіткий розпорядок дня, регулярні, але нетривалі заняття вдома, спокійна психологічна обстановка в сім’ї та любов батьків.
Діагноз. Дитина психологічно не готова до шкільного навчання. Рівень шкільної зрілості перевіряють психологи, які працюють при дитячих садках і поліклініках, вони допоможуть заздалегідь виявити проблеми й підкажуть, як допомогти дитині.
«Небесний тихохід»
Версія вчителя: «Живе в хмарах, постійно відволікається. Усе потрібно повторювати по кілька разів!» Учителеві не подобається, що батьки ретельно роблять із дитиною уроки й не дають їй самостійно вчитися. Як наслідок — за домашнє завдання в неї тверде «12», а самостійну роботу в класі ледве можна оцінити на «3».
Версія дитини: «Учитель занадто швидко все розповідає».
Шляхи розв’язання. Навчіть дитину вчитися самостійно. Батьки! Давайте своїй дитині завдання та займайтеся своїми справами, а потім перевіряйте тільки кінцевий результат.
Діагноз. Це наслідки посилених занять удома. Дитині потрібно, щоб учитель контролював кожний її крок і обов’язково хвалив, хвалив, хвалив… Адже саме так поводилися батьки, коли вчили її вдома читати або писати. А якщо вчитель на секунду переводить увагу на решту дітей, то ця дитина припиняє думати — і починає мріяти.
«Шкідливий тип»
Версія вчителя: учитель навряд чи зізнається, що якась дитина йому просто не подобається. Швидше за все, особисту ворожість він спробує приховати під «пристойнішими» приводами: погана поведінка, неуважність та ін.
Версія дитини: «Учитель до мене чіпляється!»
Шляхи розв’язання. Часто саме дитина відчуває антипатію до вчителя, тому що той не грає, а вимагає. Батьки, поясніть дитині, що вчитель так поводиться, щоб навчити її нового. Якщо ворожість виходить від учителя, завдання батьків — не обвинувачувати його в непрофесіоналізмі, а з’ясувати першопричини.
Здебільшого досить щиро поговорити з педагогом. Слід розповісти вчителеві про особливості характеру й темпераменту дитини.
Добре б спитати поради, як скоригувати ці дефекти. Учителеві буде приємно дізнатися, що його думку цінують. Обов’язково відвідуйте батьківські збори, навіть якщо боїтеся почути там неприємне для себе. Уникайте обвинувачень, оцінювань, агресії.
Діагноз. Зазвичай один із учасників конфлікту справді відчуває ворожість, а другий лише захищається, відповідаючи на неї. У цій ситуації батькам необхідно зрозуміти, хто ж є провокатором.
«Не вписався»
Версія вчителя: «Не вміє спілкуватися з однолітками. Постійно свариться й з’ясовує взаємини з однокласниками, а на уроці переживає через конфлікт. Соромиться відповідати перед класом».
Версія дитини: «Учитель за мене не заступається, отже, він на їхньому боці!» Учителеві ж ніколи звертати увагу на особисті стосунки школярів. Як наслідок, дитина переносить на вчителя свою образу на однокласників.
Шляхи розв’язання. Батьки! Поясніть дитині, що вчитель до всіх дітей ставиться однаково, він хвалить і сварить не тих, кого любить (або не любить), а тих, хто добре (погано) засвоює матеріал.
Діагноз. Діти, які не відвідували дитячий садок, дуже важко вливаються в товариство однолітків. Дитина чекає, що однокласники (як його батьки) любитимуть його «просто так».
Типові педагогічні ситуації │ Видавнича група “Основа” (osnova.com.ua)
Як правильно спілкуватися з людьми з інвалідністю? Які слова не варто вживати та про що слід пам'ятати?
Найперше, що варто пам'ятати щодо йменування — принцип «людина передусім». Що він означає?
«людина з інвалідністю» (а не «інвалід») «дитина з синдромом Дауна» (а не «даун») «людина з аутизмом» (а не «аутист») «дитина, що пересувається у кріслі колісному» (а не «колясочник»).
«Людина з особливими потребами», «людина з обмеженими можливостями» донедавна вважалися прийнятними іменуваннями, тому ці терміни ще досить часто зустрічаються у комунікаціях. Проте, розуміння інвалідності і відображення його у мові змінюється і прогресує, тому краще відмовитися від цих слів.
Не використовуйте зменшувально-пестливі форми та алегорії, на кшталт «аутятко», «сонячна дитина» — вони принижують гідність людини. Навіть якщо ви самі є людиною або матір'ю/батьком дитини з інвалідністю — користуйтеся принципом «людина передусім», адже і дитина, і оточення відзеркалюють ваше шанобливе ставлення.
Протягом вересня-жовтня практичний психолог ліцей Тетяна Березюк провела заняття з учнями початкової школи на тему "Мир та дружба". Учні ознайомилися з історією започаткування всесвітнього дня Миру, зрозуміли, що необхідно згуртуватися людству для досягнення миру, бо "Ми не переможні, коли об'єднані". Практикувалися в простих рухах: піклуючись про себе, відшуковуючи ресурси для відновлення психічного здоров'я за допомогою римовки від Світлани Ройз проекту UNICEF Ukraine і ГО «Рух Олександр Педан Junior" .Створили голуба миру та застосували релаксаційну вправу для стабілізації психоемоційного стану.
Проблема торгівлі людьми набуває особливої актуальності на тлі загострення соціально-економічних проблем та війни в Україні.
Вирушаючи
за кордон або перебуваючи на території власної держави, важливо бути пильними та зібраними, і для того, щоб
мінімізувати ризики потрапляння в ситуацію учні 11-х класів взяли участь у
занятті з елементами тренінгу «Попередження торгівлі людьми». Під час якого
старшокласники звернули увагу на питання
:
-
актуальні дані по торгівлі українцями;
-
безпечне працевлаштування;
-
туристична подорож за кордон;
- торгівля людьми. Міф чи реальність?
- поточні загрози, пов'язані з торгівлею
людьми;
- що
робити, якщо потрапив у біду.
За допомогою гри «Галопом по Європах» учні умовно потрапляли
в різні ситуації під час планування виїзду за кордоном, обговорювали проблему
трудової міграції й торгівлі людьми, аналізували причини та наслідки цього
явища.
Україна вже дуже
довгий період часу живе у війні; люди, окрім страждань і болю від подій та
постійного остраху, ще мають і дуже виснажливий психологічний фактор, такий,
як: стрес від постійного очікування змін.
Життєстійкість –це здатність справлятися з труднощами, при цьому рости й розвиватись.
#хаб_стійкості
Новий непростий досвід ми приймаємо за виклик і вже вміємо давати ради:
бути в укритті, коли сирена тривоги обійняти свої рідних чи написати їм слова 
і підтримки тримати телефони, акумулятори зарядженими поміркувати, що необхідно зробити, щоб подбати про свою безпеку і готовність бути якийсь час без світла, тепла, води. і зробити це. продовжувати робити свою роботу – кожен, що може вірити в свою здатність справлятись підтримувати ЗСУ
зробіть 15-20 маленьких ковтків води/чаю у спокійному ритмі (ковток — вдих-видих — ковток) спробуйте подумки описати, що ви бачите навколо себе, який відчуваєте запах, рукою провести по будь-якому предмету чи текстилю, зосереджуючись на тактильних відчуттях. промовте собі слова підтримки і пам'ятайте, ви — не самотні, ми разом проходимо через це і обов'язково витримаємо, переможемо і відбудуємо 
