Типові педагогічні ситуації: класифікація та шляхи розв'язання конфліктних ситуацій
Педагогічна ситуація — складова частина педагогічного процесу, педагогічна реалія, через яку інженер-педагог управляє педагогічним процесом і педагогічною системою. Це концентроване вираження педагогічного процесу й педагогічної системи в їхньому часовому просторі. Значення педагогічних ситуацій є величезним. Вони концентрують у собі всі переваги й недоліки педагогічного процесу й педагогічної системи взагалі. Вони відіграють значну роль у формуванні досвіду педагогічної діяльності.
Будь-який педагог повинен мати свій «архів» ситуацій, записаних на картках, у щоденнику. Цей архів дбайливо зберігається все життя, складає професійне багатство будь-якого педагога.
Сутність будь-якої педагогічної ситуації полягає в наявності в ній протиріч, їх розвитку й розв’язання. Тому будь-яка ситуація по суті є проблемною. Педагогічна ситуація завжди конкретна, може попередньо проектуватися або виникати стихійно під час проведення заняття, іспиту, екскурсії.
Класифікація педагогічних ситуацій
- За місцем виникнення й перебігу (на уроці, поза уроком, на вулиці, удома, у гуртожитку, у майстерні та ін.).
- За ступенем проективності (навмисно створені, природні, стихійні, спроектовані).
- За ступенем оригінальності (стандартні, нестандартні, оригінальні).
- За ступенем керованості (жорстко задані, некеровані, керовані).
- За учасниками («учень — учень», «учитель — учитель», «учень — учитель» та ін.).
- За закладеними протиріччями (конфліктні, безконфліктні, критичні).
- За змістом (навчальні, тобто створюються з метою навчання: проблемні, політехнічні, виробничо-технічні).
- За характером (дисциплінарні, міждисциплінарні, загальнонаукові).
Більшість ситуацій має комунікабельний характер (ситуації спілкування).
Не вважайте, що гострі й конфліктні педагогічні ситуації виникають тільки в учителів-початківців, вони трапляються й у досить досвідчених педагогів. Такі конфлікти відбивають глибинні психологічні процеси у взаєминах учителів і учнів, педагогічного й учнівського колективів. Ці ситуації мають сигнальний характер. Результат конфлікту досить часто залежить від того, наскільки швидко вчитель відреагував на перші сигнали учнів. Занадто дорого часом платить учитель (та й учень) за неблагополучне розв’язання конфліктної ситуації.
У будь-якій гострій типовій педагогічній ситуації кожний учитель поводиться по-своєму. Звісно ж, усі намагаються запобігти конфліктним ситуаціям. У багатьох педагогів навіть вироблені свої «рецепти» профілактики подібних ситуацій, гідного виходу із них.
Пам’ятка у разі виникнення конфліктних ситуацій
- Конструктивне розв’язання конфліктних ситуацій — необхідний елемент професійної педагогічної підготовки вчителів.
- Будь-які негуманні дії вчителя викликають протидію.
- Якщо учень кинув виклик учителеві, отже, має всі підстави.
- Кожна конфліктна ситуація — гострий сигнал про неблагополуччя в розвитку дитини або цілого колективу.
- Доречніше проаналізувати перші симптоми неблагополуччя, ніж розпочати це після серйозних проявів конфлікту.
- Позитивні знахідки в роботі найчастіше забуваються, промахи пам’ятаються тривалий час, іноді все життя.
Наведемо кілька ситуацій із реального шкільного життя й способи їх розв’язання.
- Увійшовши до класу на урок, учитель побачив на дошці карикатуру на себе. Діти розраховували, що почнеться пошук винуватця й урок буде зірвано. Що робити? (Учитель посміхнувся, підійшов до дошки, підправив малюнок і почав урок. Учні засмутилися та здивувалися.
Урок пройшов нормально. Більше такого не повторювалося.)
- Учні збиралися втікти з додаткового уроку, причому вчителеві потрапила до рук записка, у якій вони домовляються піти з уроку й не дуже добре відгукуються про нього. Що робити? (Учитель демонстративно прочитав класові записку й сказав, що він тепер обізнаний щодо їхньої підготовки прогулу уроку, що його хвилює їхня думка про нього, але він не збирається мститися, а хоче розібратися, чому так сталося. Дуже хоче вислухати дітей, але просить і їх вислухати його.
Зрештою учні й учитель порозумілися і виявилися задоволеними одне одним, урок тривав далі.)
- На прохання завідувача з навчальної роботи ти заміняєш хворого вчителя в чужому класі. Почався урок. Клас важко піддається управлінню. Ти вітаєшся — жодної уваги. Як бути? (Учителька, зовсім не звертаючи уваги на клас, почала малювати на дошці дуже цікаву картинку. Розмови потихеньку припинилися. Діти почали уважно розглядати малюнок. Тоді вона запитала, що б це означало. Деякі діти висловили свою думку. Вона подякувала. Почався нормальний урок.)
Школа — це зменшена модель дорослого життя: вона вчить не тільки базових наук, але й уміння будувати взаємини з людьми.
Іноді — через сварки і біль з’ясовуються взаємини. Конфлікти вчителя й учня не можна пускати на самоплив і сподіватися, що все розв’яжеться саме собою. Роздмухувати конфлікт теж непродуктивно, а потрібно зуміти погасити його в зародку. Чим швидше його розв’язати, тим менший негативний наслідок він залишить у житті дитини. А для цього потрібно уважно вислухати версії обох сторін. Як приклад наведемо кілька типів учнів початкової школи, можливі проблеми в роботі з ними й шляхи розв’язання наведених педагогічних ситуацій (до речі, ці сторінки не завадить показати батькам своїх учнів, адже поради, які ми пропонуємо, корисно реалізовувати як у школі, так і вдома, отже, слід зробити батьків своїми однодумцями у справі виховання дітей).
«Старанний тугодум»
Версія вчителя: «Не галасує на уроці, не розмовляє, але при цьому абсолютно не в темі. Або не чує, або не розуміє». Такому учневі необхідно довго розтлумачувати нову тему, що неможливо, якщо в класі більше ніж двадцятеро дітей. Ситуація дратує, і вчитель мимоволі починає прискіпливо ставитися до дитини.
Версія дитини: «Учитель незрозуміло пояснює матеріал!»
Шляхи розв’язання. Перша (досить поодинока) причина конфлікту — затримка розумового розвитку дитини. Якщо при оформленні медичної карти дитині поставили цей неприємний діагноз, то її бажано віддати до спеціалізованої школи.
Інша причина цього конфлікту — неправильна підготовка до школи. Діти, які перед школою не відвідували садочок або спеціальну групу підготовки, складно пристосовуються до групового навчання. Батькам слід поговорити із викладачем — він порадить, як краще побудувати домашнє навчання.
Діагноз. «Ні» конформізму! У гонитві за прихильністю вчителя в жодному разі не можна змушувати дитину підлаштовуватися під однокласників, тихо сидіти й терпляче чекати, поки вчитель щось пояснює. На думку психологів, діти, яким у початкових класах не надавали можливості демонструвати свої знання, часто виростають байдужими й безініціативними.
«Розумний бешкетник»
Версія вчителя: «Заважає вести урок! Постійно перебиває вчителя й відволікає однолітків. Сперечається!» Слід зазначити, що в деяких суперечливих ситуаціях дитина дійсно виявляється правою (багато прикладів можна розв’язати у різний спосіб), але пояснювати всьому класу різні варіанти розв’язання у вчителя фізично бракує часу.
Версія дитини: «Я все це вже знаю. Мені нудно!»
Шляхи розв’язання. Подібні проблеми часто виникають у дітей, батьки яких посилено займалися раннім розвитком дитини.
А потім… віддали її до звичайної школи, де в класі 30 дітей і багато хто з них ще не знає літери. Якщо є можливість, таку дитину краще перевести до школи з поглибленим вивченням окремих предметів. Немає — попросіть учителя побільше завантажувати її та не сварити за демонстрацію своїх знань.
Діагноз. Поспішили! Якщо дитині ще не виповнилося 7 років, то за психологічної неготовності має сенс забрати її зі школи, а в наступному році знову віддати до першого класу. Якщо вже виповнилося 7,5 років, доведеться паралельно розвивати в дитини здатність навчатися.
«Божа кара»
Версія вчителя: «Сама не слухає й іншим заважає! Непосидюща, неуважна…» і ще багато всіляких «ні» та «не». Учитель переконаний, що його завдання — давати дітям знання, а вихованням дітей повинні займатися батьки (і багато в чому це є правдою).
Версія дитини: «У школі нудно й нецікаво! Хочеться повернутися назад у садок, де можна було гратися цілими днями».
Шляхи розв’язання. Рекомендації, як це робити, не є оригінальними, але діють практично безвідмовно — чіткий розпорядок дня, регулярні, але нетривалі заняття вдома, спокійна психологічна обстановка в сім’ї та любов батьків.
Діагноз. Дитина психологічно не готова до шкільного навчання. Рівень шкільної зрілості перевіряють психологи, які працюють при дитячих садках і поліклініках, вони допоможуть заздалегідь виявити проблеми й підкажуть, як допомогти дитині.
«Небесний тихохід»
Версія вчителя: «Живе в хмарах, постійно відволікається. Усе потрібно повторювати по кілька разів!» Учителеві не подобається, що батьки ретельно роблять із дитиною уроки й не дають їй самостійно вчитися. Як наслідок — за домашнє завдання в неї тверде «12», а самостійну роботу в класі ледве можна оцінити на «3».
Версія дитини: «Учитель занадто швидко все розповідає».
Шляхи розв’язання. Навчіть дитину вчитися самостійно. Батьки! Давайте своїй дитині завдання та займайтеся своїми справами, а потім перевіряйте тільки кінцевий результат.
Діагноз. Це наслідки посилених занять удома. Дитині потрібно, щоб учитель контролював кожний її крок і обов’язково хвалив, хвалив, хвалив… Адже саме так поводилися батьки, коли вчили її вдома читати або писати. А якщо вчитель на секунду переводить увагу на решту дітей, то ця дитина припиняє думати — і починає мріяти.
«Шкідливий тип»
Версія вчителя: учитель навряд чи зізнається, що якась дитина йому просто не подобається. Швидше за все, особисту ворожість він спробує приховати під «пристойнішими» приводами: погана поведінка, неуважність та ін.
Версія дитини: «Учитель до мене чіпляється!»
Шляхи розв’язання. Часто саме дитина відчуває антипатію до вчителя, тому що той не грає, а вимагає. Батьки, поясніть дитині, що вчитель так поводиться, щоб навчити її нового. Якщо ворожість виходить від учителя, завдання батьків — не обвинувачувати його в непрофесіоналізмі, а з’ясувати першопричини.
Здебільшого досить щиро поговорити з педагогом. Слід розповісти вчителеві про особливості характеру й темпераменту дитини.
Добре б спитати поради, як скоригувати ці дефекти. Учителеві буде приємно дізнатися, що його думку цінують. Обов’язково відвідуйте батьківські збори, навіть якщо боїтеся почути там неприємне для себе. Уникайте обвинувачень, оцінювань, агресії.
Діагноз. Зазвичай один із учасників конфлікту справді відчуває ворожість, а другий лише захищається, відповідаючи на неї. У цій ситуації батькам необхідно зрозуміти, хто ж є провокатором.
«Не вписався»
Версія вчителя: «Не вміє спілкуватися з однолітками. Постійно свариться й з’ясовує взаємини з однокласниками, а на уроці переживає через конфлікт. Соромиться відповідати перед класом».
Версія дитини: «Учитель за мене не заступається, отже, він на їхньому боці!» Учителеві ж ніколи звертати увагу на особисті стосунки школярів. Як наслідок, дитина переносить на вчителя свою образу на однокласників.
Шляхи розв’язання. Батьки! Поясніть дитині, що вчитель до всіх дітей ставиться однаково, він хвалить і сварить не тих, кого любить (або не любить), а тих, хто добре (погано) засвоює матеріал.
Діагноз. Діти, які не відвідували дитячий садок, дуже важко вливаються в товариство однолітків. Дитина чекає, що однокласники (як його батьки) любитимуть його «просто так».
Типові педагогічні ситуації │ Видавнича група “Основа” (osnova.com.ua)
